Найпопулярнішою українською стравою вважається борщ. Також він входить до національних страв білоруської, польської, литовської та російської кухонь. Головним складником борщу є столовий червоний буряк, окрім того можуть додаватися ще близько 20 продуктів. До борщу традиційно подаються пампушки з часником або пиріжки з капустою.
Цікаво, що етимологію (походження) слова «борщ» досі детально не вивчили. За одним із припущень слово походить від назви рослини «борщівник», але це суперечить законам філології, адже коротше слово не може походити від довшого. За ще однією версією, слово походить від старослов’янської назви буряка «бърщь», однак цьому немає підтверджень у етимологічних словниках.
Саме з української кухні ця страва поширилась до кухонь сусідніх народів. Існує навіть поняття так званого «борщового пояса», котрий визначає межі розповсюдження борщу й охоплює Південно-східну Польщу, Україну, Білорусь й частину Росії (етнічні українські землі). Готувати борщ почали у пізньому середньовіччі.
Як правило, борщ готують на м’ясному бульйоні. У класичному українському борщеві усі страви мають бути нарізані соломкою. Буряк тушкується окремо від решти овочів з додаванням оцту або будь-якої іншої кислоти. Це забезпечує яскравий червоний колір страви. Моркву та цибуля пасерують на маслі, жирі чи шкварках. Перед закінченням пасерування додають дрібно нарізані помідори.
Важливою також є послідовність закладання овочів, яка залежить від тривалості їх приготування. Картоплю кладуть за 30 хвилин до готовності страви, капусту ‒ за 20, тушкований буряк та спасеровані овочі ‒ за 15, прянощі й приправи ‒ за 5-8 хвилин, часник ‒ за 2 хвилини до готовності.
Традиційний український борщ має бути густим. Кажуть, що у хорошому борщі ложка має стояти не падаючи.
