Тільман Фертітта – найбагатший ресторатор у світі. Його капітал оцінюють у 2,4 мільярда доларів. Про секрети успіху гастрономічного мільярдера написав «Forbes».
Велику частину часу одноосібний власник компанії Landry витрачає на розширення готельного та ресторанного бізнесу. У першу чергу його цікавлять проблемні об’єкти ‒ застарілі або нерентабельні готелі, ресторани, казино і набережні, які можна купити за низькою ціною, часто ‒ на розпродажах заставного майна.
Фертітта приводить їх в порядок. Звільняє топ-менеджерів, закриває збиткові точки, оновлює заклад. Управління всіма активами здійснюється з штаб-квартири Landry в Х’юстоні. «Коли ми купуємо щось, то відрубуємо цього голову, ‒ каже Фертітта. ‒ Ми залишаємо виконавців, яким потрібен лідер. Ми самі ‒ дуже хороші керівники. Відразу ж починаємо інвестувати в співробітників, розвиваємо їх. Всі хочуть бути відомими. Крім мене. Я хочу бути керуючим».
Ринок нерухомості Атлантик-Сіті переживає не найкращі часи, але Фертітта як ніхто інший вміє витягати долари з кишень туристів. Фертітта ‒ найбагатший ресторатор в світі і великий профі в укладанні угод. Landry ‒ це справжня машина, яка підім’яла під себе п’ять публічних компаній і незліченну кількість більш дрібних гравців. Найбільша угода Фертітта ‒ викуп у жовтні 2010 року всіх акцій компанії Landry у вільному обігу за 1,4 мільярда доларів, при тому що її заборгованість сягала 700 мільйонів. Сьогодні Фертітта стоїть на чолі компанії з виручкою у понад 2,5 мільярди на рік. Їй належать 421 ресторан (всі, за винятком 10, працюють під власною вивіскою) і 56 брендів, левова частка яких орієнтована на туристів.
За оцінкою Forbes, капітал Фертітта, якому також належать дилерські центри Rolls-Royce і Bentley, зростає в міру розширення його бізнесу і складає не менше, ніж 1,5 мільярди доларів. «Він діє як фонд прямих інвестицій, але вкладає власні гроші», ‒ описує стратегію Фертітта генеральний директор інвестбанку Jefferies Річ Хендлер. У 2007 році він допоміг мільярдерові рефінансувати борг Landry і став його близьким другом. «Тільман викупив акції Landry, тому що публічні ринки не дозволили б йому вкладати гроші в нерухомість так, як він вважав за потрібне, ‒ розповідає Хендлер. ‒ Він навчився генерувати виняткові грошові потоки, які постійно інвестує в реконструкцію і розширення своєї нерухомості ».
За грубуватими манерами складно розгледіти гостинність, але вона у Фертітта в крові. Його дід керував легендарним нічним клубом Balinese Room в Техасі. У 1940-х там виступали такі зірки, як Френк Сінатра, брати Маркс і Боб Хоуп. Батько володів рибним рестораном, в якому Тільман чистив креветки після школи.
Майбутнє Фертітта багато в чому було зумовлено юністю, яку він провів на атлантичному узбережжі. Підлітком Тільман часто підробляв рятувальником в готелі Galveston і бачив, як море вабить людей. Сьогодні йому належить парк розваг Pleasure Pier, розташований на тому самому місці, де колись стояв Galveston. Майже половина об’єктів нерухомості Фертітта знаходиться в містах на узбережжі, 80% з них ‒ прямо біля води. 196 ресторанів спеціалізуються на стравах з морепродуктів . «Ви можете відкрити чудовий рибний ресторан поруч зі стейк-хаусом в центрі міста і будете заробляти менше, ніж конкурент, ‒ пояснює Фертітта. ‒ Інша справа ‒ відкрити рибний ресторан біля води: навіть якщо він посередній, а поруч знаходиться кращий стейк-хаус у місті, люди підуть до вас».
Вперше Фертітта «зіграв по-крупному», коли йому було 23 роки. Скориставшись доступністю позикових грошей під час техаського нафтового буму, він узяв кредит і побудував в Галвестоні свій перший готель біля води Key Largo на 160 номерів. З ресторанним бізнесом Фертітта познайомився в 1980-му, коли влаштувався фахівцем з нерухомості в рибний ресторан Landry. Шість років по тому він продав Key Largo, щоб придбати контрольний пакет акцій Landry і ще одного ресторану ‒ Willie G’s Steakhouse & Seafood. У 1988 році бізнесмен купив постраждалий від урагану ресторан Jimmie Walker’s на набережній містечка Кеми, що за 30 кілометрів від Х’юстона. «Це був величезний ризик», ‒ згадує один з перших партнерів Фертітта Джим Госсен.
Фертітта переробив Jimmie Walker’s в Landry’s Seafood, який незабаром став найпопулярнішим в місті рестораном біля води. Зрештою він скупив всі ресторани на 16 гектарах прибережжя Кеми і перетворив це місце в розважальний комплекс з дерев’яними американськими гірками, колесом огляду, готелем, магазинами і безліччю ресторанів.
У 1993 році Landry вийшла на біржу і в наступні дев’ять років придбала п’ять ресторанних мереж. Фертітта славиться вмінням чекати, коли ціна впаде до мінімуму. У 2005-му він претендував на мережу Claim Jumper, в яку входило 20 ресторанів, але програв групі приватних інвесторів, які заплатили 220 мільйонів доларів. Згодом Фертітта викупив Claim Jumper, яка включала в себе вже 38 ресторанів, але перебувала на межі банкрутства, за 48 мільйонів. У 2000 році Фертітта запропонував за Rainforest Cafe 125 мільйонів, однак один з основних акціонерів не погодився на операцію. Скоро акції компанії дуже впали, і всього через сім місяців Фертітта купив Rainforest Cafe за 75 мільйонів.
Головна мантра Фертітта ‒ контроль над витратами. Такий підхід повністю себе виправдав під час нещодавньої рецесії. «Ми ставали ощадливішими і ощадливішими ще до того, як сталася криза», ‒ говорить фінансовий директор Landry Рик Лием. Щоб знизити витрати, компанія переглянула більше 250 статей витрат. Наприклад, у закладах зі столами з твердих порід дерева прибрали скатертини. У ресторанах, де картоплю фрі накладали в тарілки на око (як правило, виходило понад 220 грамів), стали відпускати не більше 200 грамів на порцію. Такі дрібниці дозволили заощадити мільйони доларів.
