Кава
Слово «кава» походить від назви провінції в Ефіопії «Каффа». Цей напій виготовляється із смажених кавових зерен ‒ плодів кавового дерева. Завдяки вмісту алкалоїдів кофеїну та теоброміну кава вважається найкращим ранковим напоєм, що додає бадьорості й змушує прокинутись. Каву вирощують дуже давно і вона вже встигла посісти вагоме місце у кулінарних традиціях багатьох країн. За оцінками фахівців, кава є другим за популярністю (після води) напоєм на Землі. Основними продовольчими сортами кавових зерен є робуста та арабіка. За смаковими якостями арабіка значно краща за робусту, натомість рослини робусти є більш витривалими й славляться більшим вмістом кофеїну.
Існує дуже багато легенд про відкриття кави, але усі вони називають батьківщиною кави Ефіопію. Ще у І столітті н. е. мешканці Каффи вживали плоди кавового дерева, щоправда традиційної кави не варили, а споживали зерна в оболонці з тваринного жиру. Така їжа давала енергії та сил й була незамінною під час довгих переходів у пустелі. У тому ж І столітті каву на своїх землях почали вирощувати араби, саме вони почали готувати каву, заливаючи зерна окропом (за іншою версією, це почали робити турки). З арабської мови слово кава (qahwa) означає «те, що позбавляє сну».
Ще одна відома легенда розповідає, що каву відкрили вівці. Якось один пастух з Ефіопії помітив, що наївшись кавових зерен, його тварини невимовно активні й зовсім не сплять. Він розповів про побачене муллі, який вирішив перевірити слова пастуха і сам спробував кавових зерен. Виявилось, що пастух таки не брехав.
У 1450 році кава з’явилась у Туреччині, а між 1450 і 1460 роками у Стамбулі відкрили першу кав’ярню. До Європи кава потрапила аж у XVІ столітті й лише як лікувальний засіб, її у подарунок отримав Людовик XIV і передав до Паризького ботанічного саду. Більше про каву в Європі розповів італійський лікар Просперо Альпіні, який у 1561 році дав перший опис кави як медичного засобу.
Першу кав’ярню у Італії відкрили у 1645 році, у Франції ‒ у 1657, у Лондоні ‒ 1652. Особливо цікава історія закладів, де варили каву, у Англії. Перша лондонська кав’ярня з назвою «Віргонія» дуже сподобалась англійцям. До речі, вона збереглась до сьогодні. Вже в 1715 році у Лондоні нараховувалось більше трьох тисяч кав’ярень, вони стали прототипом громадських організацій, адже у кожному такому закладі збиралися люди певних інтересів та поглядів. У кав’ярнях дізнавались й обговорювали новини, укладали торгові угоди, вели прийом лікарі й адвокати. Цікаво, що у лондонські кав’ярні не ходили жінки.
А знамениту віденську каву почав варити українець Юрій Кульчицький. За переказами, він допоміг австрійцям завдати нищівної поразки туркам у 1683 році. Оскільки раніше Кульчицький був у турецькому полоні й добре знав турецьку (там же він познайомився з кавовими традиціями), його призначили шпигуном за ворожим військом. Саме ця роль стала ключовою для забезпечення перемоги. Кульчицький отримав визнання й 300 мішків кави (за великим рахунком, віденці просто не знали, що робити з таким продуктом). Так українець Юрій Кульчицький перший у Відні почав подавати каву, йому ж належала й перша кав’ярня у цьому місті.
В Україні каву пили з XVII століття. Перші кав’ярні з’явились у Кам’янці-Подільському у 1676 році, коли турки захопили місто. За інформацією істориків, за час турецького панування у місті відкрилося близько 10 кав’ярень. Перша ж українська кав’ярня відкрилась у Львові у 1871 році.
Науковці стверджують, що популярність кави пов’язана із соціальним аспектом її споживання. Цей напій відіграє важливу роль у спілкування між людьми. У багатьох народів процес приготування та вживання кави є цілим ритуалом і займає значне місце у національній культурі. Кава асоціюється зі спокоєм та перепочинком, з ранковим пробудженням та неквапною розмовою. Саме це робить цей напій мало не культовим.
