Карвінг – їстівне мистецтво
Слово «карвінг» з англійської перекладається як «різати» й стосується різьбленої роботи чи орнаменту. Карвінгом може називатися різьблення дерева, льоду й каменю. У кулінарії карвінг ‒ це фігурне різання овочів і фруктів, яке часто використовують кухарі ресторанів та аматори, які вирізають кулінарні композиції на продаж.
Прикрашати святкові столи фігурами з овочів та фруктів ‒ задоволення не з дешевих, особливо, якщо йдеться про справді майстерний карвінг. Скульптурами з фруктів можна не лише милуватися, але й їсти їх, адже вони не довготривалі й з часом в’януть та псуються.
Тому виготовляючи карлінгові фігури, важливо пам’ятати, що вони мусять бути гарними та їстівними. Поєднуючи кольори, не можна забувати, що поєднуються також смаки та аромати складників композиції. Однією з найважливіших умов карвінгу є кулінарна естетичність та привабливість страви. Можна вирізати дивовижну скульптуру з буряка, але навряд чи хтось буде її їсти.
Мистецтво вирізання з овочів і фруктів виникло у південно-східній Азії як засіб прикраси скромних, переважно рослинних, домашніх обідів. За легендою, карвінг зародився у Таїланді. Якось молода дівчина прикрасила вирізаними фруктовими квітами плавучу лампу на королівському фестивалі. Правителю так сподобався її витвір, що він оголосив різьблення по овочах і фруктах культурною спадщиною Таїланду. З часом карвінг поширився на увесь Далекий Схід й став традицією багатьох країн.
Населення історичної Європи, що мало достатню кількість найрізноманітніших продуктів, не мало потреби у особливих прикрасах їжі. Навіть на столах вельмож та правителів у першу чергу зважали на смак та поживність страв. Традиція карвінгу прийшла у Європу разом з модою на східну кухню. Нині цьому кулінарному мистецтву присвячують фестивалі та влаштовують змагання серед різьбярів по овочах і фруктах.
