Все дуже просто: хлібний корж змащують соусом, кладуть начинку, складають навпіл і поміщають під важку добре розігріту чавунну праску, якою користувалися ще наші пра-пра-прабабусі. Під гарячим пресом (чи, точніше сказати, прАсом) бутерброд стискається, прогрівається і тут же подається. Новий бренд «Хліб з-під праски» (Iron on bread) придуманий спеціально для участі у вуличних фестивалях їжі.
Власниця мережі ресторанів Saperavi Cafe і «Вай ме» Хатуна Колбая разом із своїм старшим сином Іраклі Андрібава запустили новий гастрономічний бренд. З національною грузинською кухнею цей проект не має нічого спільного, окрім хіба пшеничних коржиків. Такий спосіб приготування вони запровадили спеціально для участі в численних міських фестивалях вуличної їжі. І, варто визнати, не прогадали.
Технологія проста. Під тент виставляється електрична плита, на якій розігріваються важкі раритетні чавунні праски. Саме праскам відведена провідна роль у новому проекті – під них кладуть коржі з начинкою, щоб під пресом запекти їх.
Коржі з бездріжджового тіста випікаються заздалегідь, кухарі виготовляють їх з пшеничного борошна, з сухим базиліком і свіжим кропом, досить щільні і великі (30 см в діаметрі). Начинку клієнт вибирає сам: терту моцарелу, свіжі овочі з цибулею і спеціями, подрібнене куряче філе з помідорами та цибулею. Так само на смак кожного відвідувача вибирається соус: томатний зі спеціями або огірковий з часником.
Начинку кладуть на одну половинку коржа, накривають другою половинкою, згинаючи пляцок навпіл, і відправляють під гарячу праску.
За бажанням клієнта у коржик можуть покласти ще одну порцію начинки – такої ж або інакшої. Щоправда, тоді треба доплатити – як-то кажуть, будь-яка забаганка за ваші гроші.
Найскладніше для рестораторів-винахідників було знайти підходящі праски, адже важезні чавунні праски перестали випускати ще в середині минулого століття. Тому необхідні для початку роботи десять штук насилу вишукали в антикварних магазинах і буквально випросили їх у колекціонерів.
