Один винахідливий чоловік із надзвичайно добрим і співчутливим серцем довго спостерігав, як люди мучаться, відкриваючи одноразовий пакетик з цукром. Беруть пакетик за куточок однією рукою, трясуть ним, щоб цукор зсипався на дно пакетика, а потім іншою рукою відривають куточок пакетика, і тоді вже висипають цукор у чашку.
Процедура ця тривала і дуже нервова, подумав собі чоловік, а в сучасному світі все має робитися просто і швидко, щоб зекономити і час, і нервові клітини. Крім того, після відривання кутика пакетика на столі залишаються два папірці, а наша планета ж і так катастрофічно забруднена!
Добрий і винахідник не спав кілька днів і ночей, але таки вигадав спосіб, як зарадити цьому лиху. Він придумав цукрові стіки – продовгуваті пакетики-палички, наповнені цукром. Для того, щоб підсолодити собі чай чи каву, потрібно лише підняти стік над чашкою і розламати його посерединці. І все! За задумом надзвичайного доброго винахідника розкрити такий пакетик можна навіть однією рукою. І замість двох маленьких папірців залишається один. Швидко, зручно, елегантно, чи не так?
Однак вперті люди, які не бажали змін, наполегливо продовжували брати пакетик за куточок, трясти, відривати верхівку і тільки потім висипати цукор у напій… Винахідник не зміг винести такого знущання над його геніальною ідеєю і так засмутився, що збожеволів і покінчив життя самогубством.
