Деруни готують у багатьох кухнях народів світу. Цю страву подають з різними назвами, у різних країнах вона має свій рецепт та технологію приготування. Незмінним залишається головний інгредієнт ‒ терта картопля.
Смажать деруни американці, ірландці, шведи, румуни, німці, євреї, словаки, поляки, чехи, росіяни, білоруси й звичайно ж українці. У Білорусії цю страву називають національною, у нас же ‒ просто традиційна. Вважається, що в українську кухню деруни примандрували у кінці ХІХ століття з білоруської, а туди потрапили з німецької через єврейську. Є й інша версія, за якою, деруни стали популярними в Україні ще у XVIII, зокрема на Поліссі. Й у це якось більше віриться, бо не вкладається в голові, як то можна було жити без дерунів аж до ХІХ століття.
Кожна господиня має власний, роками перевірений, рецепт дерунів. Ще кажуть, що найсмачніші картопляні пляцки виходять у чоловіків. Мабуть, це пов’язано з тим, що чоловічі руки куди сильніші жіночих й можуть швидше потерти картоплю, аби вона (вже натерта) не встигла почорніти.
В українській кухні деруни готують з тертої на дрібну тертку картоплі, цибулі, яєць, солі та перцю. У різних регіонах України цю страву називають по-різному: картопляні пляцки, терті пляцки, терчаники, тертюхи, дранчаки, ґуґлі, кремзлики, пертушаники й нарешті ‒ деруни. Як бачимо, у майже всіх випадках назва виводиться зі способу приготування картоплі ‒ тертої. У деяких регіонах кажуть «дерти картоплю», тому й «деруни».
Як правило, дранчаки готують без начинки, просто обсмажуючи у гарячій олії з обох сторін тісто з тертої картоплі. Проте бувають деруни й з начинкою: з солоним чи твердим сиром, м’ясом, грибами чи капустою. Подають страву гарячою зі сметаною та шкварками. Популярний й інший варіант приготування цього смаколика: готові деруни без начинки складають у макітру чи каструлю заливають бульйоном або вершками й тушкують у печі зі спеціями. Це дуууже смачно!
Любов українців до цієї страви засвідчена тим, що у нас навіть є пам’ятник деруну чи то пак скульптурна композиція «Дерун». Встановили її у місці Коростень на Житомирщині під час Міжнародного фестивалю дерунів, що проходить там щорічно починаючи з 2008 року. На гранітному постаменті викарбувана справжня ода дерунам:
Деруни, дерунята, дерунчики,
Золотаві, духмяні, смачні,
Слава Ваша, картопляного роду,
Все сія на древлянській землі.
Вам так личить сметана і м’ясо
І олія з цибулею теж,
А підлива грибна запашная
Неодмінно Вам чару додасть.
Деруни, дерунята, дерунчики,
Золотаві, духм’яні, смачні,
Ви окраса поліського столу,
Страва на день і цілі віки!
Така от страва з історією й колоритом ‒ деруни. Гайда готувати!
