МК: Про Китай ексклюзивно від волинської художниці
Мандри кухнями завітають сьогодні до Китаю та його кухні. Ексклюзивно поговоримо з нашою волинською художницею Юлією Кожан, яка певний час жила та працювала у Китаї. Про кухню, культуру, враження, шокуючи відкриття нашої землячки – усе в цікавому та інформативному матеріалі «МК» на Їсти.com.ua
Піднебесна – перші враження.
Волинянка Юля у Піднебесній
Вигляд з квартири на місто
Юля поїхала в Піднебесну – по роботі та своїй спеціалізації. Вона створювала великоформатні картини з китайськими пейзажами та тематикою. Про перші враження від нової країни та її культури ми запитались у Юлі:
– Юля, розкажи про свою подорож до Китаю? Як ти опинилась у цій країні, в яких містах була, і як ти почала адаптовуватись до нової культури?
Я була у двох містах Китаю, в Гуанчжоу та Шеньчжень. – Розповідає Юля. Подруга, з якою навчались разом у коледжі запропонувала роботу художником. Спочатку працювала в Гуанчжоу, то ж це було перше враження взагалі про Піднебесну. Емоцій було багато, починаючи від перельоту і завершуючи побутом та традиціями країни.
Наш директор у Китаї розумів російську мову, це значно полегшило адаптацію. Адже не усі китайці розуміють англійську (як і українці). На перших етапах було важко у повсякденних справах та речах. Наприклад, у кафе не усі меню мають англійський переклад, а лише картинка 2 на 2 см, а китайські символи тобі ні про що не говорять. Тому перші тижні були важкими. Дуже боялась скуштувати щось на зразок черепахи чи ще щось незвичне. З часом нам стало легше орієнтуватись щодо вибору продуктів у супермаркеті та страв у закладах харчування. Вивчила основні цифри на звучання – це дуже допомогло при купівлі продуктів на ринку, що значно дешевше, ніж у магазинах.
В кафе та супермаркетах було спочатку важко зорієнтуватись все на китайській мові.
Юля поїхала працювати в Китай як художник
Працювала над великоформатними китайськими пейзажами
Культурний та кулінарний шок.
– Юлю, розкажи китайська кухня – яка для європейців фактично не знайома, не могла тебе не шокувати? Розкажи нам читачам, про найбільші шокуючи випадки, в плані їжі та культурних відмінностей, або побутових дивин.
– У перший вечір, коли ми прибули, нас запросили у ресторан. Шокували мене курячі лапки.
– Я чув що вони дуже популярні в Китаї?
– Так, це місцевий делікатес. Отож, коли ці «делікатеси» опинились у моїй тарілці, реакцією був істеричний сміх, типу «заберіть їх!!» Я їх так і не спробувала. Ще одного разу, мені так би мовити «підсунули» нову страву та дивились на мою реакцію. Думала, що це курятина, а виявилось – черепаха. Смаку не опишу, за усіма емоціями його не зрозуміла. Ще у мене фобія щодо жаб, а вони їх споживають – вулична їжа. Якось хотіли пожартувати з мене, запропонувавши дивну на вигляд закуску – шашлик із жаб’ячих лапок. Більше з екзотичними стравами не експериментувала, хоча вибір великий – равлики, жабки, яйця не першої свіжості. Перед поїздкою в Китай не вміла їсти паличками, тож було складно, інстинктивно шукала виделку. Згодом навіть супи їла паличками та ложкою. Вразила та шокувала чистота та санітарія, тобто її відсутність у певних районах міста. Місцеві абсолютно не реагують на тарганів та щурів, коли ми доходимо до істерики. Різниця в самих людях, в культурі їх поведінки. Особливо це помітно у вуличних кафе – купа серветок, залишків їжі, цигарок під ногами, брудні скатертини. Потім дізналась, що така неохайність, то своєрідна подяка кухарю. Типу було дуже смачно, тож їли швидко, не зважаючи на чистоту. Мабуть, щось у цьому є, хоч і трохи дивно для нас. Звісно, не всі так себе поводять. Молодь дуже орієнтується на Європу. У центрі міста, в торгових та розважальних закладах всі дуже охайні, цікаві та привітні, завжди раді допомогти. Гуанчжоу – для мене місто контрастів.
В чайних магазинчиках частують гостей чаєм
Ще цікаво розповіла Юля, про чай. Виявляється в чайних магазинах існує традиція поїти гостей чаєм, не залежно скільки чаю ви купили. Також власник поділився одним рецептом.
«Чайна церемонія. Там де продають чай в спеціалізованих чайних магазинах. Тебе завжди пригощають чаєм, незалежно від того скільки ти купив. Там проводиться дегустування чаєм, по-китайські. Можливо вона не на всі 100% автентична. Але сучасна інтерпретація традицій. До речі відразу дають солодке, до чаю. Там чаї мають дуже специфічну дію, ніби як шампанське, трохи дурманять. Можливо, то просто ми до такого не звикли. І ще нам пояснили, що усі чаї які ідуть на експорт – відходи від основних сортів чаю. Власник крамниці говорить, що відходи від чаю у нас видають за дорогі сорти. Тому ми п’ємо чайне сміття. Це для мене також було трішки шоком.»
Власник чайного магазинчика який повідав шокуючу таємницю
Особливості кухні.
Перед вильотом цікавилась традиційною кухнею. – Розповідає далі Юля. Хотілося спробувати все! Розуміла, що навряд чи знайду знайомі страви. Я більше люблю рибу та молочні продукти, зокрема сир. В Китаї проблема з молочними продуктами, вони їх мало вживають. Продаються в американських супермаркетах та дуже дорогі. А от замінник – соєве молоко – дуже популярне серед населення.
Стосовно їжі – то як скрізь: м’ясо, риба, крупи, фрукти. Багато традиційних овочів (морква, картопля, цибуля, помідори..) З приводу картоплі був цікавий момент. Ми, волиняни, трішки «картопляні», тож зраділа, що вона там доступна. Виявилось – вона солодкава на смак. Причому як її не соли, приготувати щось на зразок нашої кухні не виходило. Тому варіант з картоплею відкинули відразу. Замінили її традиційним рисом. Рис я люблю, часто готую вдома. Риба – смачна і смажена, і парена. Трішки дорожча, але завжди свіжого приготування. В кафе ми вибираємо рибу, яка ще плаває в акваріумі, і її нам відразу готують. Китайці дуже правильно харчуються. Кожного разу (обід, вечеря) готують свіженьке та одразу споживають. Так би мовити, культ їжі!
У звичайному кафе можна пообідати за 10-20 юань – орієнтовно 40-80 грн. Сюди входить порція рису та овочі – баклажани зі свининою, або омлет з помідорами та зеленню. До речі, рис у деяких закладах не враховують. Якщо тобі не вистачило, можна попросити ще БЕЗКОШТОВНО! Їжу можна забрати з собою, в таких випадках говорять – ТАО БАО! Також є доставка через телефон в офіс чи додому, але необхідно знати китайську. У цьому нам допомагала Ся Чен – дівчинка, з якою працювали разом.
Вулична їжа на кожному кроці
Приблизно такий обід обійдеться в 10 юаней (40 грн.)
Ресторани.
У місті дуже багато «кафешок» та вуличної їжі, але для порівняння відвідали декілька ресторанів. Тут уже помітно чистіше, пропонують виделки. Столи переважно круглі з підставкою, що крутиться, то ж можна повернути до себе страву, яку бажаєш. Це дуже зручно, особливо для великої компанії, адже страв зазвичай дуже багато (до 15 видів). Навіть якщо обідають троє людей – кожен замовляє три-чотири різні страви. Така трапеза чимось нагадує наші святкові приготування. Тут і риба, і м’ясо декількох видів, рис, зелень, гриби, багато овочів. Обов’язково теплі супчики – майже безколірні, де плаває два листочки – допомагають перетравлювати гостру, підсмажену їжу (подаються як додаток). У меню також є суп, як окрема страва. Дуже різноманітний склад: морепродукти, м’ясо, яйце, рисова локшина, зелень, – і все це разом!
Вулична їжа.
Вуличні кафе досить популярні, їх дуже багато. Маленьких, де їжа, приготована на мангалі, подається просто в руки (щось типу шашлику). Та більших, де можна присісти та є меню. Багато з них розташовані просто при дорозі.
– Тобто немає відведених місць для їжі? Наприклад, у якійсь фуд-зоні чи парку, просто посеред вулиці?
– Так, і це перше, що впадає в очі, ще й мікс запахів. Ніколи не думала, що їстиму у таких кафе.
– Але якщо, вони стоять, значить матють попит? І китайці їх люблять?
– Так, ми орієнтувались на кафе, де багато людей. Значить там смачно.
– А які страви з вуличної їжі тобі запам’ятались, або що там в основному готують?
– Куштували, смажену картоплю із червоним перцем. Дуже гостра. Вибрали її по фото, бо нагадувала нам смажену українську картоплю. Це була уже така ностальгія за домом. Також відкрила для себе по-новому баклажани, мабуть, ми їх просто не так готуємо. Очищені баклажани, порізані на довгі рівні смужки, смажені, приправлені, мені здалось, медом, ну дуже смачно. Цікава історія із замовленням цієї страви. В меню немає англійського перекладу, лише дрібна картинка. Думала уже йти, віддаю кухарю на рецепсії меню.. і вголос «ну нічого не понятно», а він відразу «Ну, что вам не понятно?» Порадив цю страву спробувати. Полюбила цей заклад, часто обідала, вечеряла там. Було дуже приємно, коли сам шеф-кухар приймав замовлення, враховуючи побажання, типу «менше перцю, більше солі».
На вулиці можна знайти багато чого поживного
Різні вуличні китайські делікатеси
Багато макдональдсів на китайських лад. Я не прихильник фаст-фудів, але задля порівняння скуштували. Бургер ніби схожий, проте начинка інша – без сиру смак втрачається. З хлібом взагалі окрема історія. В Китаї хліб – рисовий, дуже розпушений. Якщо його стиснути, то він увесь осідає, ніби мочалка. До того ж дорогий -10 юаней (на наші – 40 грн). Я мало вживаю мучного, то ж легко відмовилась узагалі. А тим хто полюбляє, як моя колега з України, це проблематично. Коли наступний раз їхала, на її прохання везла із собою буханець «чорного» хліба.
Улюблені страви
Як ти можеш описати китайську кухню – гостра? прянощі, риба?
– Швидше «різноманітна». Є все на твій смак.
-Які страви сподобались?
-Я полюбила тофу – це щось на зразок сирного продукту, правда із соєвих бобів. Він по собі – є ніяким, але все залежить від інгредієнтів та соусу з яким його готують. Може бути і десертом, і додатком до страв із м’яса. Стосовно морепродуктів – креветки, устриці, кальмари, восьминоги, – усе доступно! І за смішну ціну – 5 юаней (20 грн) за штуку. Багато незвичних фруктів. Дуріан – відомий своїм специфічним запахом, на смак – поєднання манго і банана. Драгон фрукт, дуже мені симпатичний, за смаком схожий на ківі. Карамбола – в розрізі як п’ятикутна зірка. Мангустин – дуже солодкий, в середині як бавовна. Ананаси, манго постійно купували. Із солодощів різновидів не дуже багато, в основному це безквітне тісто, фрукти і крем зверху. Дуже смачні тарталетки зі слойоного тіста та яєчним кремом. Шукала такий рецепт, щоб приготувати вдома. Я обожнюю каву, то ж везла із собою декілька пачок! Часом замовляла у Starbucks – та це дороге задоволення. А в простих кафе вона дуже розбавлена соєвим молоком. Суші відрізняються від наших – немає сиру Фета, морепродуктів більше ніж самого рису! Натрапили на цікавий ресторан. На столі, що рухається (нагадує видачу багажу в аеропорту) в кольорових тарілочках подають суші по дві штуки кожного виду – вибираєш, що хочеться. Після трапези офіціант підраховує кількість тарілочок у кожного відвідувача. Наприклад, оранжева – 10 юаней, жовта – 20, червона – 30. Чудовий варіант спробувати більше та дешевше – придбати сет із суші у супермаркеті. Такі ж смачні та свіжі!
Морепродукти та устриці – усе достпуно
Екзотичний та специфічний фрукт – Дуріан
Карамбола
Драгон фрукт
Китай та його люди
-Юля, розкажи про Китай та його людей, які вони китайці? Тим більше, вони швидко розвиваються. Існує багато стереоптипів про них. Якими ти їх побачила та відкрила під час перебування в Китаї?
-Китайці працюють 24 години на добу. В Шеньчжень я жила на 29 поверсі, щодня спостерігала за сусіднім будівництвом, що не припинялось навіть уночі. Це ж стосується усього міста, воно стрімко росте та розвивається. Українці працьовиті, але китайці взагалі безперервно трудяться. Цим, мабуть пояснюється їх успіх у всіх сферах. Шеньчжень – місто майбутнього!
Якщо коротко описати китайців – то добрі, прості та працьовиті люди. Позитивно реагують на європейців, раді допомогти, навіть, якщо зовсім не розуміють тебе. Якось ми з Наталкою трохи заблукали, запитались у молоді дорогу до метро. Вони так перейнялись, відразу зателефонували до своєї подруги, що розмовляє англійською. Так і подружились з ними. Нова знайома ще не раз допомагала нам, радила кращі центри для шопінгу, чисті пляжі, цікаві місця та коротші маршрути. До речі, у мене початковий рівень розмовної англійської, а моя подруга взагалі вивчала німецьку. Тоді зрозуміла, що у критичний момент пригадаєш всі необхідні слова зі шкільної програми.
Листувались у мережі We Chat. У нас заборонені російські мережі, а у Китаї – Facebook. У We Chat є групи, де спілкуються українці, росіяни. Можна познайомитись, запитати чи поділитись будь якою інформацією, домовитись про зустріч. Всі дуже привітні, завжди підтримують своїх. З багатьма познайомились просто посеред вулиці, бо почули рідну мову! Навіть святкували нашу Пасху всі разом, було дуже круто!
Гуанчжоу та Шеньчжень враження та відпочинок.
– Гуанчжоу це потужний економічний центр Китаю. Ворота Китаю для західного світу та інвестицій. Розкажи свої враження від цього мегаполісу?
– Так, місто приваблює іноземних підприємців завдяки торговим виставкам, які часто відбуваються. Це третє місто по величині у Китаї, поступається Пекіну та Шанхаю. З населенням близько 12 млн чоловік! Суттєво відрізняється провінційна частина міста від центру. Але дуже просто добратись кудись на метро, чи автобусі. На кожному кроці, є підказки, стрілочки. Центр міста (Zhujiang New Town) дуже цікавий: Телевежа Гуанчжоу (Canton Tower) – друга за висотою у світі (610 м). Перлинова річка (Pearl River) вздовж усього центру, Guangzhou Opera House – модернові, величні хмарочоси. Особливо круто увечері, адже все в ілюмінації! Відвідали Пекінську вулицю (Beijing Road) – безліч магазинів одягу, сувенірів, street food (особливо смачна полуниця під карамеллю на шпажці). Цікава експозиція посеред вулиці – спеціально розкопана частина старого міста та «законсервована» під скло.
Нічний Гуанджоу
– Зрозуміло, про центр міста, а розкажи про парки, природу. Ти більше любиш заміський відпочинок?
– Насправді, було важко віднайти такі місця, адже китайці, коли запитуєш, пропонують якісь розважальні центри для туристів. Відвідала крутий зоопарк, океанаріум – Guangzhou zoo. Там нечисленна кількість тварин, рибок, птахів. Є рідкісні види. Вважається одним з кращих в Китаї. Він мене дуже вразив. Були дуже кумедні моменти, наприклад я фотографуюсь із зеброю, а китайці підходять і фотографуються зі мною. Парк – острів Шамянь (Shamian Island) дуже мальовниче та затишне місце, популярне серед місцевого населення та туристів. Європейська архітектура, безліч дерев і насаджень, скульптури, кафе. Там побували «Орел і решка» . ми з Наталкою вже по відео відшукали дерево, у якому вони залишили пляшку із 100 доларами, та її там уже не було. Парк Юесю (Yuexiu Mountain) – дуже великий, приїжджала три рази, щоб оглянути все! Сама висока точка – «Пам’ятник П’яти Козлам», до речі, козли символ міста Гуанчжоу. У іншій частині парку меморіал Сунь Ятсена – найвизначнішого засновника Китайської Республіки. Випадково натрапили на буддійський храм Hualin Temple – старий, з непримітним входом із шумної вулиці, але такий величний всередині. Вразив один із залів храму, наповнений 500 buddhas. Дуже дивні відчуття, енергетика!
Guangzhou zoo
Guangzhou zoo
Guangzhou zoo
Guangzhou zoo
– А про інше місто Шеньчжень? Які враження?
– у місті Шеньчжень – Південно-Китайське море. Безліч портів, пляжі – платні та безкоштовні. Туди легко дістатись автобусом, У вихідні часом відпочивали на морі. Дуже крутий тематичний музей-парк просто неба Window of the world (Вікно у світ). Безліч репродукцій найзнаменитіших архітектурних пам’яток та будівель з усього світу: Ейфелева вежа, Піраміди Єгипту, Острів Пасхи, Амфітеатр, Тадж-Махал.. Усе це займає близько 48 гектарів! Копії вражають і розмірами та точністю. Із самого ранку аж до закриття метро ледь встигли побачити усе, ще й під палючим сонцем 35+. За натхненням та матеріалами для творчості їздили в цікавий район – «Місто художників» (Dafen Oil Painting Village). Люди тут і живуть, і малюють щодня. Нас запросили відвідати будинок художника – справжня галерея, і майстерня всередині! То моя давня мрія, стільки простору і світла! Я була в захваті! На вузьких вуличках створюється прекрасний живопис справжніх майстрів, графіка, акварелі – оригінальні витвори мистецтва. Заворожує і процес штамповки сотень копій творів Ван Гога. Самі китайці кажуть, що 50% живопису у світі – це роботи місцевих майстрів!
Шеньчжень
Музей-парк просто неба Window of the world
Також їздили потягом у Гонконг. Чарує своєрідний мікс пейзажів. З набережної Цим Ша Цуй (Tsim Sha Tsui) прекрасний вигляд на ліс із хмарочосів, та пароми. Поруч «Алея зірок» із головною скульптурою бронзового Брюса Лі. Відбитки долонь кінозірок Гонконгу та Китаю, із яких мені відомий лише Джекі Чан.
Гонконг
Відбиток руки культового Джекі Чана
Китайці дуже привітні та усміхнені, люблять європейців та завжди раді допомогти. До мене часто підходили та просили сфотографуватись, ніби із якоюсь зіркою. Я дуже вирізнялась. Ніколи не вважала себе високою, а ще руде волосся, голубі очі – просто якась екзотика для них.
Живучи у чужій країні, ти приймаєш її правила та звичаї, адже ти тут лише гість. Рада, що побувала та побачила «зсередини» життя та щоденні турботи Китаю. Це цінний досвід, вивчення культури та менталітету, на відміну від перших вражень туриста.
Ось таким видалось нам сьогодні знайомства з Китаєм, його кухнею, культурою та людьми. Мандри Кухнями дякують Юлі Кожан за цікаву розповідь про піднебесну, та ексклюзивні фото.
Автор матеріалу: Олексанадр Ковальчук
